(067) 691-14-31 Пн—Пт 09:00—18:00
Звісно ж, лапландської мови не існує, а казкову повість «Пригоди пусяки Сані» насправді створила українська письменниця Тамара Нестеренко. Псевдонім зі «скандинавським» звучанням — це данина поваги авторки чудовим казкаркам. Астрід Ліндгрен, Туве Янссон та Сельмі Лагерлеф. Таких маленьких літературних жартів у тексті буде чимало. Пусяки — казкові гризуни, трохи сході на шиншил. Ці створіння милі, миролюбні й понад усе цінують родинне тепло та затишок. Можливо, саме через це пусяки цураються пацюків і навіть принципово не їдять сиру — улюблених щурячих ласощів. Одного дня маленька пусяка Саня загубилася у величезному лісі. Уперше лягла спати без склянки какао й поцілунку на добраніч. Уперше залишилась без булочок із корицею на сніданок і жвавих розмов за столом. А навкруги — хащі, повні небезпек. Куди йти, що їсти, як захиститися від хижаків? Чудові пахощі якогось невідомого смаколика привели пусяку до річки, де вона натрапила на... пацючку зі шматком сиру. Що ж Сані робити: залишитися самотньою й голодною чи порушити відразу дві заборони? Есмеральда — життєрадісна корабельна пацючка, справжнісінька морська вовчиця. Вона побувала в далеких країнах, перечитала багато книжок, пережила безліч карколомних пригод і навіть кораблетрощу, яка й звела ї з маленькою пусякою. Хто б зміг краще за Есмеральду захистити Саню, навчити добувати їжу в лісі, застерегти від отруйних рослин і небезпених тварин та поділитися з нею мудрістю.
