(067) 691-14-31 Пн—Пт 09:00—18:00
Шедевр саспенсу, написаний з оповідною напругою «Дороги» й витонченим жахом класика Стівена Кінга
Там щось є…
Ніхто не знає, що це і звідки воно прийшло. Щось невидиме і моторошне причаїлося поруч. Достатньо лиш одного погляду на цю невідому сутність - і люди вчиняють самогубство.
Минуло п’ять років відтоді, як усе почалося. Світ поринув у хаос і лиш невелика група людей зуміла вижити. Серед них - Мелорі і її двоє дітей. Вони ховаються у покинутому будинку біля річки звідки мріють втекти туди, де будуть у безпеці.
І тепер, коли хлопчику і дівчинці виповнилося чотири роки, настав час для ризикованої подорожі: тридцять два кілометри вниз по річці на човні. Із зав'язаними очима, оточені звуками, одночасно знайомими й страшними, вони покладаються лише на власну інтуїцію й загострені відчуття. Один неправильний крок - і вони загинуть.
Але чи можливо вціліти у світі, який поглинуло безумство? Куди несе їх човен? І чи існує ще хтось, кому можна довіритися, доки щось, приховане темрявою, слідує за ними…
Чому варто прочитати книжку «Пташиний короб»?
Про автора
Джош Малерман (Josh Malerman) - автор бестселерів за версією New York Times і один з вокалістів і авторів пісень рок-гурту The High Strung, чию пісню The Luck You Got можна почути як саундтрек до серіалу «Безсоромні» на каналі Showtime. За його книгою «Пташиний короб» було знято однойменний фільм Netflix з Сандрою Буллок і Джоном Малковичем у головних ролях. Малерман був номінований на 10 премій Брема Стокера і написав 40 книг. Живе в Мічигані зі своєю обраницею, художницею і музиканткою Елісон Лаакко.
Цитати:
Мені потрібні ваші вуха. Потрібно, щоб ви обоє слухали так уважно, як зможете. На річці ви маєте вслухатися понад воду, понад ліс. Якщо почуєте в лісі тварину, кажете мені. Якщо почуєте щось у воді, кажете мені.
Ніхто не має відповідей. Ніхто не знає, що коїться.
Люди бачать щось, що змушує їх губити інших.
Губити себе.
Люди гинуть.
Це з нами робить щось живе. І варто лиш побачити одне із цих створінь на секунду, може, менше.
Чому вони пішли? Чи буде місце, у яке прямують, хоч трохи безпечнішим? Та і як це можливо? У світі, де заборонено розплющувати очі, хіба пов’язка - це не єдине, на що можна покладатися?
Зовнішній світ звучить саме так, як вона почувається всередині. Буремно. Зловісно. Огидно.
