(067) 691-14-31 Пн—Пт 09:00—18:00
Віктор Петров, він же В. Бер, Борис Веріґо, В. Домонтович — письменник, автор «Доктора Серафікуса» та «Дівчини з ведмедиком». Син священнослужителя і шостий з неокласиків. Емігрант та шпигун. А ще етнограф, філолог, публіцист, історіософ. Його есеї — чистий інтелектуалізм. Це віртуозні тексти про історію ідей і глибші механізми культури. Хоча заперечувати їхній актуальний вимір не слід: це також міркування побіля конкретної реальності. Петров роздумує про численні проблеми «великої літератури», аналізує Сковороду, Куліша та Шевченка, християнство і новий час. Петров — мислитель і літератор, що пише іронічно та зухвало. «Його шанували, але не розуміли», — висловився про Петрова Юрій Шевельов після зникнення письменника з Мюнхена навесні 1949-го. Ця книжка — спроба просунутися далі в розумінні самого автора та його оригінальних поглядів і текстів.
Віктор Петров, знаний також як В. Домонтович, В. Бер або Борис Веріґо, – одна з найяскравіших постатей української культури XX століття. Він об'єднав у собі ролі літератора, вченого, філософа, дослідника. Разом із Євгенієм Стасіневичем, знаний літературознавець створив працю «Проблема великої літератури», яка розкриває новий погляд на класичні імена та літературні процеси. Автор порівнює долі таких постатей як Толстой і Куліш, розмірковує про вибір жанру і стильову невловимість, про щирість тексту як критерій справжньої вартості. У цьому розгорненому дослідженні з'являються також Сковорода, Шевченко, Осьмачка, і кожен образ стає частиною великої інтелектуальної розмови.
