Микола Куліш (1892–1937) літературній діяльності посвятив майже всю свою життя — 30 років із 45. Він писав навіть тоді, коли був на Соловках, в ув'язанні. Свою крестну дорогу він пройшов разом із багатьма іншими українськими митцями Розстріляного Відродження. Його розстріляли 3 листопада 1937 року у Сандармоху. П'єси «97», «Комуна в степах» та «Прощавай, село» становлять своєрідну трилогію про українське село 1920–1930 років. Драму «97» — за кількістю загиблих від голоду в одному українському селі — було написано 1924 року. Автор надіслав п'єсу до Харківського театру ім. І. Франка, де її було вирішено ставити, але зі значним цензуруванням, зокрема, без згадки про справжній голод в Україні. І навіть у такому вигляді вона мала шалений успіх. До збірки також увійшла п'єса «Так загинув Гуска», автобіографія письменника та уривки «З записника».
