Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище— Лозов'ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув'язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, ставши лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидувати в Україні. Поет-борець І. Багряний відомий як автор великих віршованих творів: співання «Мечоносці», «Ave Maria», «Гуляй-Поле» та інших, повісті «Антон Біда – герой праці», роману «Скелька». Його творчість допомагає осмислити історичне минуле України та сучасність, питання війни та миру, життя та смерті, жертви та героїзму.
