Валер'ян Підмогильний (1901—1937) — один із найвидатніших українських прозаїків XX ст. Письменник залишивши по собі чимало доробку, хоч і був репресований у розквіті творчих сил. В. Підмогильний тонко та глибоко відчував контрасти навколо і доносив їх до читача. Проблема одвічності та незалежності від волі людини життя на землі глибоко трактується в оповіданні «В епідемічному бараці». Теми голоду 1921—1923 років письменник торкається у творі, який вважає одним із своїх найкращих, — «Син». Герої Підмогильного занурені в «міжневу ситуацію» або наближені до неї, перебувають у складних громадських обставинах. Митець зважає на психологічні аспекти людського буття, занурюється у підсвідомі стимули вчинків своїх персонажів. У серії «Рідне» також вийшло друком книжки В. Підмогильного «Остап Шаптала. Повісті», «Місто» та «Невелика драма».
