Про книгу:
Діапазон подій у романі Мері Ловсон воістину неосяжний — від славнозвісної «срібної лихоманки» в канадській провінції Онтаріо на початку ХХ століття до Лондона через 60 років. Письменниця з надзвичайною точністю описує нюанси й перипетії в житті великої родини, усі члени якої сповнені суперечливих прагнень, та не наважуються знехтувати своїм обов’язком стосовно одне одного. Це тонка, іронічна і вдумлива проза, справжня «сімейна сага» для поціновувачів глибоких романів.
Двадцятирічна Меган Картрайт ніколи не була за межами Струана, Онтаріо, невеликого містечка серед глибоких лісів. Меган – доглядач, економка і стрижень сім’ї, але приходить день, коли вона вирішує, що саме почати власне життя. Залишаючи все позаду, Меган відправляється в Лондон.
Після її від’їзду родина починає розпадатися. Батьки і брати Меган стають чужими один одному, ведучи емоційно ізольоване життя, перебуваючи під одним дахом. Її найстарший брат, Том, відкидає багатообіцяюче майбутнє. Її мати Емілі рідко виходить з кімнати, де вона мрійливо дивиться на свого новонародженого сина, а чотирирічний брат Меган, Адам, відчайдушно прагне її тепла і уваги. І з плином часу, батько Меган, Едвард, вперто відмовляється визнати, що його сім’я розвалюється. Розриваючись між незалежністю та сімейними зв’язками, Меган повинна зробити неможливий вибір.
Роман про неблагополучну родину, самопожертву, сімейні стосунки і вагу нашої відповідальності перед тими, кого ми любимо.
Про автора:
(29.04.1946) — народилася на південному заході Онтаріо, провела своє дитинство в Блеквелі. Ловсон — далека родичка дитячої письменниці Л. М. Монтгомері. Має двох дорослих синів.
Закінчивши університет Макгілла за фахом «психологія» та отримавши ступінь бакалавра, майбутня знаменитість вирушила до Великої Британії, де довгий час працювала промисловим психологом і там же одружилась із колегою-психологом Річардом Моббсом.
У Британії, окрім основної роботи, пані Ловсон розпочала час від часу писати оповідання для жіночих журналів. Але їй уже виповнилося 50, коли вона взялася за свій перший роман. До цього її підштовхнуло літо, проведене на півночі провінції Онтаріо, північні пейзажі й особливий настрій, властивий цьому краю. Та знадобилося цілих п’ять років, щоб закінчити цю книгу, а потім іще три роки письменниця шукала видавця. Результат перевершив усі сподівання: роман «Дім на березі озера» (Crow Lake, 2002), як і наступна її книжка «По той бік мосту» (The Other Side of the Bridge, 2006) удостоїлися найвищих відгуків критики й посіли провідні місця у списках бестселерів Канади і США.
Наступну книжку письменниці — «Кінець дороги» (Road Ends, 2014) — читачам довелося чекати цілих сім років, та розчаровані вони не були. Усі три романи Мері Ловсон зібрали щедрий врожай канадських й американських престижних літературних нагород, а «По той бік мосту» навіть був номінований на Букерівську премію. Книжки письменниці виходять у 22 країнах, проте українською перекладені вперше.